З давніх давен український народ колядує, радіючи великій новині – народженню Ісуса Христа, бажаючи один одному миру, достатку і всіх благ земних. Колядуємо дотепер. І ніяке засилля російської та вітчизняної попси, що заполонила телеекрани, не заступить нам давніх традицій, а, навпаки, ще більше посилить прагнення усіх поколінь звертатись до коляди.

Мабуть саме тому різдвяний фестиваль “Велика Коляда”, який вже десятий рік поспіль відбувається в храмі Пресвятої Євхаристії у Львові, такий популярний у народі. Цьогорічна ювілейна “Велика Коляда” тривала з 7 січня по 5 лютого і зібрала 77 колективів-учасників із різних міст України. Колядують тут аматори і професіонали, хорові та інструментальні колективи, колядує молодь і літні люди, колядують всі. І особливо урочистою та водночас інтимною є атмосфера на гала-концерті, у якому беруть участь найкращі учасники.

Безперечно, за будь-яким культурним заходом стоять часом скромні і непомітні, але від того не менш важливі постаті організаторів. Сьогодні про історію і сучасність фестивалю поговоримо з одним із організаторів «Великої Коляди», диригентом заслуженої хорової капели України “Боян” ім. Євгена Вахняка Василем Чучманом.

О.М.: Десять років – це значний вік для фестивалю. Скажіть, будь-ласка, як він розпочинався? Які підсумки можна підбити за цей час?

В.Ч.: Розпочинався фестиваль як звичайний різдвяний концерт. У 1998 р. у ньому взяли участь чотири колективи: хори храму Пресвятої Євхаристії “Soli Deo” і “Вірли”, хор “Євшан”, і ансамбль бандуристів “Чарівні струни”. Поступово, з кожним роком до цього різдвяного дійства долучалися нові колективи, наприклад з 2005 р. – капела “Боян”. Десь приблизно у той час ми із ще одним диригентом п. Юрієм Антківим запропонували запровадити обов’язкові твори, які всі колективи могли б спільно виконувати на гала-концертах. Це зобов’язувало хори розучувати нові твори, відходити від простої куплетної форми і водночас показувало рівень колективу.

О.М.: Отож, наскільки я розумію обов’язкові твори були покликані розширити і збагатити репертуар хорів. А чи бували випадки, коли композитор писав твір спеціально до "Великої Коляди"?

В.Ч.: Так, це вже стало традицією. Перший твір, який ми замовили спеціально до фестивалю, була всесвітньо відома колядка “Тиха ніч” в обробці молодого композитора, мого товариша з років навчання у консерваторії Богдана Сегіна. Ця колядка зазвучала особливо монументально та святково. Згодом до цієї справи з задоволенням долучився молодий, але дуже талановитий львівський композитор Остап Мануляк, який написав два обов’язкові твори: “Давня коляда” і “Ой господарю, господароньку”. Багаторічним учасником є також композитор Мирон Дацко – автор вже народних творів “В зеленім ліску” та “Щедрівонька”.

О.М.: Хто стояв біля витоків фестивалю?

В.Ч.: Автор ідеї – колишній настоятель храму Пресвятої Євхаристії і голова Патріаршої комісії у справах молоді УГКЦ о. Йосиф Мілян. Він упродовж всіх цих років був головним “генератором ідей” щодо вдосконалення фестивалю, як настоятель храму і голова Патріаршої комісії стояв на чолі всіх організаційних моментів. Інші співорганізатори це: голова оргкомітету фестивалю, керівник хору “Soli Deo” п. Ірина Мельник, відомий диригент і аранжувальник п. Юрій Антків, режисер усіх гала-концертів та їх незмінна ведуча п. Надія Дзвоник, також п. Василь Мельник. І звичайно ж всі священики храму, паламарі, прибиральники, парафіяни – вони щодня робили непомітну, але кропітку роботу без якої проведення фестивалю було б неможливе.

О.М.: Чи є подібні фестивалі ще десь в Україні?

В.Ч.: В Дніпропетровську є фестиваль “Від Різдва до Різдва”. Проте він трохи іншого формату, зокрема там немає обов’язкових творів. Власне, фестиваль “Велика Коляда” є унікальний своїм заключним гала-концертом, який збирає під куполом храму дуже багато виконавців і глядачів. Це своєрідна містерія. З кожним роком бажаючих виступити все більше та більше, тому вже другий рік поспіль фестиваль практикує жанрові гала-концерти: гала-концерт дитячих хорів, гала-концерт інструментальних ансамблів та гала-концерт фольклорних колективів. Заключний концерт фестивалю вбирає в себе всю жанрову палітру – там виступають найкращі представники усіх жанрів. Іноді мене запитують, чому би не зробити заключний концерт у філармонії чи оперному театрі – там значно більше сидячих місць. Проте тоді втратиться дивовижна аура храму, зникне акустичний ефект, коли кожна людина оточена звуком звідусіль. Тобто має бути єдність місця, дії і часу – як у театрі!

О.М.: 3 яких міст колективи беруть участь у фестивалі? Чи приїжджають колективи із Центральної та Східної України або з-за кордону?

В.Ч.: Минулого року були гості з Криму – дитячий камерний оркестр: вони виступали на дитячому гала-концерті і були надзвичайно задоволені і вражені, адже ніколи ще не брали участі в такому дійстві. Торік до нас приїжджав також хор із Вроцлава, був запланований хор із Будапешта. Цьогоріч виступали гості з Києва, Кам’янця-Подільського, а також наші постійні друзі з Івано-Франківська та Надвірної. Хоча основу фестивалю складають колективи зі Львова та області, проте його кордони щороку розширюються. Ми запрошуємо всіх бажаючих.

О.М.: Що б ви змінили у фестивалі, якщо би мали можливість?

В.Ч.: Важке питання – особливо після двох місяців напруженої роботи. Якби міг, то поставив би це на вищий організаційний рівень. Такий великий фестиваль важко робити кільком людям. Цього року було багато роботи з поліграфією. Буклети, які мали вийти до фестивалю, вийдуть лише зараз. Хотілось би видати нотний збірник.

О.М.: Побажайте декілька гарних слів читачам "Своєї музики".

В.Ч.: Бажаю вам не бути черствими і байдужими. Будьте завжди відкриті до нових вражень, шукайте себе. Ніколи не ставтесь упереджено до тих чи інших речей, адже доля повна сюрпризів!

Розмову вела Орися Москва

Більше інформації про фестиваль на сайті www.velykakoliada.lviv.ua