Хай живе один великий український народ від Тиси аж по Чорне море і гори Кавказ!
Хай живе і пишається наша велика Одноцільна Українська Республіка!
Ясінє, дня 10-го січня 1919, Українська Народня Рада в Ясіню

8-9 листопада 2008 року хорова капела “Боян” ім. Євгена Вахняка побувала у раю. Може, комусь мої слова здаватимуться пафосними, але як ще можна назвати місце, де серце тішиться красою гір, річок, древніх лісів, і де гостей зустрічають горді, щедрі та веселі люди. Гуцульський рай на ім’я Ясіня приваблює так сильно, що у серці кожного народжується мрія про повернення сюди. Це відчуття мабуть добре відоме численним туристам, особливо прихильникам лижного спорту, які відпочивають на курортах у Ясіня, а також у сусідніх Буковелі і Драгобраті. Зрештою, підкорювачі найвищої точки України – гори Говерли також частенько починають свій шлях з Ясіня, яке знаходиться біля її підніжжя.

Цими вихідними у Ясіня розпочалось святкування важливого ювілею – 90-річчя від дня заснування Гуцульської республіки. Організаторами цього свята стали голова Ясінянської селищної ради Дмитро Юрійович Поляк, депутат Закарпатської обласної ради Антон Зелінський і депутат Рахівської районної ради Едуард Зелінський, а також уродженець Ясіня – представник ГПО “Українська Справа”, заступник голови ЛОО “Спілка Офіцерів України” Володимир Тимчук.

Святкування розпочались народним віче. На ньому ми дізнались про дуже цікаві і суттєві факти з нашої історії. Після закінчення Першої світової війни з колишніх вояків австрійської армії, уродженців Ясіня, зорганізувалася міліція для утримування порядку в селі. Її очолив Степан Клочуряк. Нарада поважних мешканців села вирішила скликати збори ясінчан. 8 листопада 1918 року на ці збори з’явились кілька тисяч гуцулів. Ось які слова лунали там:

“Нині, коли кругом нас усі народи сміло підносять прапор свободи, і ми повинні сміло заявити, що не хочемо бути наймитами у бувших наших гнобителів, не хочемо дальше бути предметом насміху, погорди й безупинного знущання. На нашій землі хочемо стати одинокими господарями, на що маємо повне право. У всіх нас є тільки одна мета, одна ціль — з'єднатися зі своїми кровними братами-українцями, з'єднатись з Україною”.

Того дня до Гуцульської Народної Ради було вибрано 42 члени, а очолив її Степан Клочуряк. 8 січня 1919 року група з 43 добровольців по короткій перестрілці взяла в полон 504 мадярських старшин і вояків. Друга група зайняла залізницю і призупинила сполучення з Раховом. Інші групи роззброїли жандармерію і прикордонних сторожів, зайняли пошту і громадський уряд. Владу повністю перебрала Гуцульська Народна Рада. Вісті про переворот в Ясіня і заведений порядок в громаді поширився по всьому краю. 22 січня 1919 року у Хусті відбувся Всенародний З’їзд (Собор Русинів), на якому Закарпаття з’єдналось із Україною. Однак, наприкінці січня 1919 року на територію Гуцульської республіки напали регулярні румунські війська. Переважаючі сили ворога розбили українські частини біля Сигота і поступово зайняли Великий Бичків, Луг, Хмелів. В інших місцевостях була відновлена угорська влада. В районі Ясіня і навколишніх селах українські органи влади існували до червня 1919 року. 10 вересня 1919 року за Сен-Жерменським договором територія Гуцульської республіки увійшла до складу Чехословаччини.

І хоч Гуцульська республіка проіснувала недовго, проте була прикладом великої національної свідомості і патріотизму гуцулів. Їх щирі почуття до братів із Галичини та Великої України є особливо актуальними і зараз, коли деякі політичні сили намагаються протиставляти і сварити між собою українців із різних регіонів єдиної держави.

Приємно, що жителі Ясіня знають свою історію і хочуть донести це знання до всіх українців. Для хорової капели “Боян” було великою честю виступити на концерті того суботнього вечора. Народні пісні – патріотичні, ліричні, жартівливі – тепло сприймались чисельною публікою. І особливо потішила нас присутність на концерті композитора Василя Калинюка, автора численних обробок закарпатських народних пісень. Деякі з них вже є в репертуарі “Бояну”.

Недільного ранку хор взяв участь у святій Літургії. Отець Андрій Молдавчук у своїй проповіді, а також у спілкуванні виявив себе істинним християнським наставником, патріотом і другом своїх мирян. Приємно вразила також його толерантність. Повертаючись назад, згадаю що в суботу ми були свідками зворушливої події: на народному віче священики усіх конфесій пліч-о-пліч відправляли молебень і посвячували камінь на місці майбутнього встановлення пам’ятника Степану Клочуряку.

Опісля літургії “Боян” відвідав маленьку чудесну церкву, збудовану на честь преподобного Алексія Карпато-Руського на пожертви відомих меценатів селища, племінників преподобного – братів Антона і Едуарда Зелінських. При нагоді висловлюємо щиру подяку пану Едуарду Зелінському за гарний прийом в готелі “Скіфське полювання”, за щедрість і гостинність.

Святкування 8-9 листопада – лише перший крок у ряді акцій, присвячених 90-ій річниці Гуцульської республіки. У планах організаторів – створення документального фільму про Гуцульську республіку та Карпатську Україну, конкурс наукових праць, рефератів студентів і школярів на гуцульську тематику, наукова конференція “Гуцули в українській історії та сьогоденні” і створення книги “90 років Гуцульському повстанню”. Бажаємо, щоб усі ці починання були завершені, щоб всі старання принесли плоди і щоб “Боян” ще не раз прикрасив своєю піснею веселі ясінянські свята.

Lili de Leopolis